Вранці 24 лютого, як грім серед щасливого, радісного дитинства, увірвалось в життя дітей слово – «війна». В цей день на уроках були присутні ще багато учнів, вірячи у спокійне життя і в неможливості чогось страшного. Але згодом все змінилося…
Скільки проблем випало на долю українських дітей з цього дня. Дехто виїхав з України, але деякі з них повернулися й приєдналися до тих українців, які не уявляють собі життя без рідних, без своєї рідної домівки, без України. Саме тут діти чують рідну мову; дізнаються про відважних українців-героїв і переживають за тих, хто віддано захищає їх і всю Україну; відчувають любов до своєї рідної Батьківщини. Навчання в українській школі допомагає дітям усвідомлювати право життя українського народу на своїй рідній землі й почуття гордості за українських патріотів. Діти по-особливому стали відчувати свою приналежність до національної ідентичності.
Сьогоднішні українські школярики вже звикли до сигналів тривоги й знають як ефективно проводити час в укритті. По-особливому дізнались про значення слова волонтер, тому що брали приклад з волонтерських справ інших українських дітей і самі стали маленькими волонтерами: знаходили шляхи як заробити гроші і купити дрон або долучитися до збору на коштовний військовий пристрій, як зробити окопну свічку, збір посилок «вдячностей» для захисників і захисниць стало повсякденністю їхнього життя. Та головною особливістю сучасних українських школярів стало те, що вони ще більше стали любити Україну й впевнені в ПЕРЕМОЗІ Збройних сил України й слово МИР звучить на їх вустах по-особливому, розуміючи його ціну!
Через флешмоб «Ми хочемо Миру!» українські діти передають почуття вдячності тим, хто віддав життя за нас протягом цих двох років, хто зараз продовжує нас самовіддано боронити, а також віру в МИР, який обов’язково настане в нашій рідній, славній Україні.
